Юридическая консультация

БЕЗМЕЖНА ТА БЕЗКАРНА СУДДІВСЬКА ВЛАДА

Lana — Wed, 23 Feb 2011 20:50:21 GMT

   Відповідно до Ст. 126 Конституції України Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
   Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
1. Закінчення строку, на який його обрано чи призначино;
2. Досягнення суддею шістидесяти п`яти років;
3. Неможливості вионувати свої повноваження за станом здоров`я;
4. Порушення суддею вимог щодо несумісності;
5. Порушення суддею присяги;
6. Набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7. Припинення його громадянства;
8. Визнання його безвісно відсутнім або оголошенним померлим;
9. Подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

   Відповідно до Ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"
   1. Суддя є недоторканним.Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення судом обвинувального вироку.
   2. Суддя затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з`ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.
   3. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником.
   4.Відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованої постанови Генерального прокурора України.
   5. Підсудність справи щодо обвинувачення судді у вчиненні злочину визначається Головою Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом , у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.
   6. За шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

   Відповдно до Ст.54 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"
Права судді, пов`язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами.
Суддя зобов`язаний:
1. Своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати та вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;
2.Дотримуватися правил суддівської етики;
3. Виявляти повагу до учасників процесу;
4. Додержуватися присяги судді.

Дисциплінарна відповідальність судді

   Порядок та підстави застосування до суддів дисциплінарної відповідальності

   Ст.83. Підстави дисциплінарної відповідальності судді
1. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) Істотні порушення норм процессуального права при здійсненні правосуддя, пов`язані зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справу у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необгрунтованне вжиття заходів забезпечення позову;
2)Систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

2. Скасування або заміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.

   Ст 84. Дисциплінарне провадження щодо судді.

1. Дисциплінарне провадження-це процедура розгляду органом , визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов`язків чи присяги судді.

2. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти. Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує та розміщує на своєму офіційному веб-порталі зразок скарги (заяви) щодо неналежної поведінки судді, який може використовуватися для повідомлення Вищій кваліфікаційній комісії суддів України відомостей про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов`язків чи присяги судді.

3. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженного здійснювати дисциплінарне провадження, у тому числі ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, використання такого права як засобу тиску на суддю у зв`язку з здійсненням ним правосуддя.

4. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Ст.85. Органи що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді

1. Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють:
1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;
2) Вища рада юстиції-щодо судів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Ст.86. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді.

1. Дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки данних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.
2. Перевірка данних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку встановленому Законом....

Які особливості договору купівлі-продажу житлового будинку і квартири?

Lana — Wed, 23 Feb 2011 19:49:41 GMT

    Договір купівлі-продажу житлового будинку і квартири має (порівняно з загальними правилами купівлі-продажу) відповідні особливості.
Суворі вимоги чинного законодавства до дотримання форми договору пояснюються важливістю житлового будинку і квартири як об'єкта права приватної власності. Договір купівлі-продажу житлового будинку чи квартири обов'язково повинен бути нотаріально посвідченим і підлягає державній реєстрації.
    Договір купівлі-продажу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна укладається за місцезнаходженням будівлі (ст. 55 Закону України "Про нотаріат").
При посвідченні договору продавець зобов'язаний надати документи, які підтверджують його право власності на майно, яке відчужується: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, зареєстрований на біржі; свідоцтво про право власності, видане при приватизації житлового приміщення органами приватизації; договір довічного утримання; свідоцтво про право власності на частину в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання будинку на публічних торгах; свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомості та інші правовстановлюючі документи.
Інколи квартири продають спадкоємці померлого, не маючи відповідних повноважень. Необхідно пам'ятати, що заповіт чи близька спорідненість не є доказом того, що продавець — власник квартири померлого громадянина. Таким власником він стає тільки через шість місяців після відкриття спадщини (після смерті спадкоємця), отримавши в нотаріальній конторі свідоцтво про прийняття спадщини.
    Слід мати на увазі, що коли від імені продавця за довіреністю виступає довірена особа, не виключається, що така довіреність може бути недійсною (наприклад, довіритель помер, скасував її, визнаний недієздатним та ін.), і тоді укладений довіреною особою правочин також буде недійсним.
    Якщо будинок належить подружжю на праві спільної власності, необхідна взаємна згода їх на його продаж. Така згода має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Якщо продавцеві належить частина будинку або квартири на праві спільної власності, необхідно надати доказ про відмову співвласників від переважного права купівлі цієї частки.
    Продавець зобов'язаний надати довідку-характеристику з Бюро технічної інвентаризації, яка містить характеристику будівлі, а якщо в населеному пункті інвентаризація не проведена, то довідку виконкому відповідної Ради. Порядок отримання довідок-характеристик детально регламентовано в Інструкції "Про порядок видачі довідок-характеристик на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних і фізичних осіб", затвердженій наказом Держкомжитлокомунгоспа України від ЗО квітня 1996 р. № 35.
    Різноманітні господарські забудови (літня кухня, сарай та ін.) відповідно до цієї Інструкції є підсобними забудовами і становлять разом з будинком єдине ціле. У разі продажу будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору купівлі-продажу не було передбачено інше.
    Якщо квартира належить державній організації, то її можна продати тільки з дозволу Фонду державного майна України.
    Нотаріус зобов'язаний перевірити відсутність заборони на відчуження будинку (квартири) чи арешту. Заборона на відчуження може бути, наприклад, у зв'язку з укладенням продавцем договору під заставу житлового будинку. Якщо покупець дав згоду придбати будинок і відповідати за зобов'язаннями продавця (у цьому разі повернути борг), то за згодою кредитора такий договір може бути посвідчений. Довідка про відсутність заборони дійсна протягом трьох місяців. Для запобігання можливій недобросовісності продавця таку довідку потрібно вимагати для надання напередодні посвідчення договору.
Ціна будинку (квартири), що продається, визначається угодою сторін, але не може бути меншою за балансову оцінку, яку зазначено в довідці-характеристиці.
    За посвідчення договору купівлі-продажу за новим податковим кодексом нотаріус стягує державне мито в розмірі 5 % від суми договору якщо продавцець вже відчужуав майно у році здійснення продажу, якщо відчужуване майно знаходиться у власності продавця більше трьох років державне мито не стягується. Також покупець повинен сплатити 1% від суми договору до пенсійного фонду до моменту посвідчення договору у нотаріуса.
Після посвідчення договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний звернутись до Бюро технічної інвентаризації і перереєструвати на себе придбане домоволодіння.
    Покупець має право заявити претензію за недоліками в будинку, якщо їх було виявлено не пізніше ніж за три роки з дня передачі будинку покупцеві, а якщо день передачі установити неможливо — з дня укладення договору купівлі-продажу.
    Аналогічні вимоги пред'являють при продажу іншого нерухомого майна — гаража, садового будинку.

Порядок реєстрації смерті

Lana — Sat, 05 Feb 2011 13:25:57 GMT

Місце реєстрації смерті

Реєстрація смерті провадиться в органах реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, а також реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, провадиться відділами реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника (стаття 169 розділу V Кодексу про шлюб та сім’ю України. Реєстрація смерті провадиться за останнім місцем проживання померлого або за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, а також реєстрація факту смерті, встановленого в судовому порядку, провадиться за місцем проживання заявника. Смерть особи, яка померла в дорозі (у потягу, на судні, у літаку та ін.), може бути зареєстрована в найближчому органі реєстрації актів цивільного стану (пункт 3 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні). Реєстрація смерті осіб, що померли в слідчих ізоляторах або установах виконання покарань, у яких ці особи трималися або відбували покарання, провадиться відділами реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження осіб чи за місцезнаходженням установи (пункт 5 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні). Якщо заява про реєстрацію смерті надійшла після закінчення року з дня настання смерті, то реєстрація провадиться за місцем проживання заявника (пункт 5 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Терміни реєстрації смерті

Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена не пізніше трьох діб із дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки медичної установи або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше п’яти діб (стаття 172 розділу V Кодексу про шлюб та сім’ю України)

Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена не пізніше трьох діб з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі неможливості одержання довідки медичної установи або висновку судово-медичної експертизи чи прокурора - не пізніше п’яти діб.

Особи, що мають право подати документи на реєстрацію смерті

Із заявою про реєстрацію смерті можуть звернутись родичі померлого, його сусіди, працівники житлово-експлуатаційних організацій та інші особи, в тому числі з адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть (стаття 171 розділу V Кодексу про шлюб та сім’ю України. Реєстрація смерті провадиться за заявою родичів померлого, його сусідів, працівників житлово-експлуатаційних організацій та інших осіб, а також за повідомленням адміністрації лікувального закладу, де сталася смерть.

Документи, необхідні для реєстрації смерті

Особа, яка звернулась щодо реєстрації смерті, повинна пред’явити на своє посвідчення паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документа не є підставою для відмови в реєстрації смерті (пункт 6 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Підставою для реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть форми N 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;

б) фельдшерська довідка про смерть форми N 106-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть форми N 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за N 1150/13024;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України, у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятору, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть (пункт 1 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Якщо померлий мав паспорт або паспортний документ, а також військово-облікові та пільгові документи, то орган реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає їх і в цих документах проставляє відповідний штамп про смерть власника. Непередача зазначених документів померлих не є перешкодою для реєстрації смерті (пункт 14 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства

Реєстрація смерті іноземців та осіб без громадянства провадиться на загальних підставах із дотриманням вимог чинного законодавства України (пункт 14 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Про реєстрацію смерті іноземця відділ реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на підставі повідомлення відділу реєстрації актів цивільного стану, яким зареєстровано смерть, невідкладно інформує Міністерство закордонних справ України (пункт 14 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Після проведення реєстрації смерті орган реєстрації актів цивільного стану видає заявнику свідоцтво про смерть та довідку для одержання допомоги на поховання (пункт 15 глави 2 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Порядок оформлення спадщини

Lana — Sat, 05 Feb 2011 13:24:03 GMT

Місце відкриття спадщини

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша та друга ст. 1221 Цивільного кодексу України - 1. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. 2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.).При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Право на спадкування

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості, визначеною у статтях 1261 - 1265 цього КодексуX

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1262. Друга черга спадкоємців за законом

1. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Стаття 1263. Третя черга спадкоємців за законом

1. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Стаття 1264. Четверта черга спадкоємців за законом

1. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1265. П’ята черга спадкоємців за законом

1. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

2. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли спадкоємцями укладено договір про зміну черговості права на спадкування.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Така заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.

Строки для прийняття спадщини

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини

Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини також подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, а неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Платежі за оформлення спадщини

1. Державне мито

Якщо Ви оформляєте в державній нотаріальній конторі свої спадкові права, то відповідно до вимог чинного законодавства Вам необхідно сплатити наступні платежі. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про нотаріатX

Стаття 19. Оплата вчинюваних нотаріальних дій

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством. Розмір ставок державного мита за видачу свідоцтв про право на спадщину та пільги щодо його сплати встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 (із змінами і доповненнями).

Так, за видачу свідоцтва про право на спадщину стягується державне мито у розмірі, встановленому підпунктом "ж" пункту 3 статті 3 зазначеного Декрету, - 0,5 відсотка суми спадщини.

За видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі стягується державне мито у розмірі 0,1 відсотка суми спадщини, іншим спадкоємцям - 0,5 відсотка суми спадщини.

Пільги

Пільги щодо сплати державного мита передбачені статтею 4 вищезазначеного Декрету. Зокрема, від сплати державного мита звільняються громадяни за видачу їм свідоцтва про право на спадщину:

- на житловий будинок, квартиру, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, якщо вони проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця;

- на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства.

Крім того, від сплати державного мита за вчинення нотаріальних дій звільняються громадяни:

- віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;

- віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

- інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;

- інваліди I та II групи.

2. Плата за додаткові послуги правого характеру

Одночасно зазначаємо, що за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським та Севастопольським міськими управліннями юстиції. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України (частина 2 статті 19 Закону України "Про нотаріат"X

Стаття 19. Оплата вчинюваних нотаріальних дій. За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України.). Пунктом 10 Примірного положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.01.1998 № 3/5, передбачено, що від сплати за надання правової допомоги звільняються інваліди Великої Вітчизняної війни; інваліди 1-ї та 2-ї груп; громадяни - за надання їм правової допомоги, необхідної для призначення та одержання державних допомог та пенсій.

СПАДКОВИЙ РЕЄСТР

З метою підвищення рівня захисту майнових прав та інтересів громадян і юридичних осіб, наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 07.04.2005 № 33/5), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.2005 за № 373/10653, створено Спадковий реєстр.

Плата за внесення записів та видачу витягів зі Спадкового реєстру

Пунктом 5 наказу Міністерства юстиції України від 07.04.2005 № 33/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.2005 за № 373/10653 встановлено, що за внесення до Спадкового реєстру одного реєстраційного запису про посвідчення, зміну або дублікат заповіту з видачею про це витягу - у розмірі двадцяти п’яти грн. п’ятдесяти коп., з урахуванням ПДВ; за внесення до Спадкового реєстру одного реєстраційного запису про посвідчення або дублікат спадкового договору; свідоцтво або дублікат свідоцтва про право на спадщину з видачею про це витягу - у розмірі тридцяти чотирьох грн., з урахуванням ПДВ; за перевірку наявності чи відсутності заповіту за заявою спадкоємця за законом, якщо така перевірка не пов’язана з відкриттям та веденням спадкової справи, з видачею про це витягу - у розмірі сімнадцяти грн., з урахуванням ПДВ.

Крім того, згідно пункту 5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882, нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Витрати, пов’язані з використанням спеціальних бланків, відшкодовують особи, щодо яких або в інтересах яких вчинені нотаріальні дії (пункт 3.5 Положення про постачання, зберігання, облік та звітність витрачання бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.1999 № 36/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.1999 за № 437/3730 (із змінами і доповненнями).

На сьогодні вартість одного спеціального бланка нотаріальних документів становить 6 грн. 40 коп.

Категорії громадян, що звільняються від плати за звернення до Спадкового реєстру

Відповідно до пункту 5.4 вказаного Положення, інваліди I та II груп, інваліди Великої Вітчизняної війни та прирівняні до них особи звільняються від сплати коштів за всі звернення до Спадкового реєстру.

Із звільненням від плати здійснюється внесення до Єдиного реєстру реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину на користь громадян, віднесених до першої категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, осіб, непрацездатних за віком, дітей-сиріт та держави.

Від сплати коштів за внесення до Єдиного реєстру реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину звільняються громадяни, що успадковують майно осіб, які загинули при захисті України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони приватної власності або колективної чи державної власності, а також осіб, реабілітованих у встановленому порядку.

Оподаткування доходів, отриманих у спадщину

З 01.01.2005 набрала чинності стаття 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон).

Згідно вимог статті 13 Закону дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) включається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб і відображається ним у річній декларації про майновий стан і доходи (податкова декларація).

В той же час, Закон диференційовано підходить до оподаткування доходів, отриманих у спадщину.

Вищезазначеною статтею, зокрема, передбачено, що при отриманні спадщини, об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою у разі успадкування нерухомого та/або рухомого майна одним із подружжя або іншим членом сім’ї спадкодавця першого та другого ступеня споріднення.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (підпункт 1.20.4 пункту 1.20 статті 1 Закону).

Загальна інформація про укладення договорів.

Lana — Sat, 05 Feb 2011 13:20:54 GMT

У якій формі потрібно укладати договори?

У якій формі потрібно укладати той чи інший договір? Для яких договорів достатньо усної форми, а які потрібно укладати у письмовій? Для яких договорів достатньо простої письмової форми, а які потрібно посвідчувати нотаріально?

Які бувають форми укладання договорів?

Договір може укладатись в усній та письмовій формі. Проте усна форма передбачена лише для обмеженої кількості договорів інші потрібно укладати письмово. При цьому розрізняють просту письмову форму та письмову яка посвідчена нотаріально.

Усна форма договору.

Відповідно до ст.206 ЦК України усно можуть вчинятись правочини, які повністю виконуються сторонами у момен їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Тобто в усній формі можуть укладатись лише договори, які виконуються у момент укладення (наприклад договір купівлі-продажу у роздрібній торгівлі). При цьому правомірним укладання такого договору в усній формі буде тоді, коли виконуються ще декілька умов: - укладаємий договор не повинний підлягати нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації; - для укладаємого договору не повинно бути установлено, що недодержання письмової форми тягне за собою його недійсність. Якщо договір укладено в усній формі, а законом установлено, що він повинний бути укладений у письмовій формі і при цьому в законодавстві відсутнє посилання на те, що при недодержанні письмової форми договір визнається недійсним, допускається усна форма укладення договору. Проте, при цьому сторонам договора потрібно мати на увазі те, що недодержання простої письмової форми унеможливлює у разі виникнення спору між сторонами з приводу невиконання договору посилатись на показання свідків. Тобто при розгляді справи суд може прийняти до уваги будь-які докази, листи, телеграми, звукозаписи, відеозаписи окрім показань свідків.

Проста письмова форма.

   Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному, або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. З цього виходить, що у простій письмовій формі можна укладати договір шляхом складання одного документа, або шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, факсовими повідомленнями і т.п. за підписом осіб, що надсилають. п.2 ст.207 говорить про те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною, тобто підписи повинні бути обовязково.
   Крім цього договір який укладається від імені юридичної особи, повинний обовязково бути завірений його печаткою. Ця вимога не поширюється на приватних підприємців, які працюють без печатки.
   За загальним правилом у письмовій формі укладаються договори:
1. Між юридичними особами;
2. Між фізичною та юридичною особою, крім договорів, які повністю виконуються у момент їх укладання.
3. Між фізичними особами, якщо сума за договором у двадцять разів і більше, перевищує розмір неоподаткованого налогом мінімуму доходів громадян (340, 00 грн.), крім договорів, які повністю виконуються в момент їх укладання.
4. Інші договора, відповідно до яких встановлена обовязковість додержання письмової форми.

Наслідки недодержання простої письмової форми договора

Одним із наслідків недодержання простої письмової форми договору є неможливість у разі виникнення спору між сторонами по цьому договору посилатись на показання свідків. Якщо спору між сторонами не виникло, контрагенти виконали свої зобовязання за договором, вважається, що що договір укладено, а його виконання не суперечить закону. Якщо законодавством передбачена обовязкова письмова форма договору то не виконання форми цього договору тягне за собою його недійсність.
У таких випадках відповідно до ст.216 ЦК України настає двустороння реституція: кожна сторона договору повертає іншій стороні все отримане по такому договору, а при неможливості повернути отримане в натурі - компенсує його вартість у грошовій формі.

Нотаріальна форма договору

Договір укладений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках прямо передбачених законом, або за взаємною згодою сторін. У випадку недотримання сторонами закона про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нічтожним. Але, якщо договір за законом підлягає нотаріальному посвідченню але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення і при цьому сторони домовились про всі важливі умови договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, то суд може визнати договір дійсним. В цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення не потрібно.

Державна реєстрація договорів

У ЦК України визначені випадки, коли договора підлягають обовязковій державній реєстрації. Метою реєстрації договорів є перевірка їх законності. При ухиленні від реєстрації договорів, для яких ця вимога установлена законом, вони не мають юридичної сили. Тобто права та обовязки до виконання яких намагались дійти сторони, можуть виникнути тільки після виконання вимог закону про реєстрацію договору.

Третейський суд-за чи проти???

Lana — Sun, 19 Apr 2009 18:49:00 GMT

   Третейський суд - це незалежний, не державний та не комерційний орган - це законне й швидке вирішення всіх юридичних проблем. У третейських судах вирішується ряд питань підприємств пов`язаних з поверненням боргів, накладенням арештів, вирішенням будь-яких господарських і цивільних спорів, які випливають з різних видів договорів.
   Перевагами третейського суду є:
- Оперативність - строк розгляду справи у третейському суді значно меньший і отримати рішення можна вже протягом декількох днів. Розгляд справи не може бути перенесений у звязку з тим, що суддя на лікарняному чи у відпустці. Справа розглядається у термін, який вказаний у Регламенті третейського суду, але все одно не перевищує двох місяців, як правило становить десять днів. Розгляд справи не переноситься у зв`язку з не явкою сторін, сторони дають пояснення по справі у будь-який зручний для них спосіб.
- Територіальна незалежність - суд не пов`язаний з певним районом, а може розглядати спір в будь-якому регіоні України тому, справу вам не повернуть у зв`язку з непідсудністю.
- Незворотність - рішення третейських судів не оскаржуються та обов`язкові до виконання, а у випадку невиконання їх добровільно сторонами, рішення підлягають примусовому виконанню.
   Тому, коли пропонують шлях третейського захисту ваших прав, потрібно зважити всі за і проти і обовязково при укладанні договору включити в договір третейську оговорку. Вона не зобов`язує до звернення саме в третейський суд, але у вас завжди буде право вибору.